Нова влада не
потребувала сакралізації: комуністична ідеологія сама претендувала на те місце,
яке до листопада 1917 р. посідала православна церква. Як влучно зазначив у
праці "Истоки и смысл русского коммунизма" М.Бердяєв, комунізм не як
соціальна система, а як релігія, фанатично ворожий будь-якій релігії і,
передусім, церкві православній, з огляду на її історичну роль.
Різко негативне ставлення радянської влади до релігії та Церкви проявилося
вже на початку будівництва нової держави і було оформлене відповідними
законодавчими актами. Розуміючи вплив церкви на народ більшовики вирішують знищити
її як суспільного інституту. Так Тимчасового
робітничо-селянського уряду України 19 січня 1919 року постановив«Про
відокремлення церквивід держави і школи від церкви». Так в цьому документі
йдеться про те, що «1. Церква відокремлюється від держави»; а також
наголошується на тому, що 3. Каждый гражданин может исповедывать любую религию или не
испо-ведывать никакой.»[1] Взявши курс на відокремлення Церкви від держави,
більшовики на початку 1920-х років не тільки не надали Церкві незалежності і не
відмовилися від ідеї впливу на неї, але й виробили певну церковну політику,
створили ряд спеціальних структур для роботи з Церквою. Основними напрямками їх
діяльності стали: руйнація Церкви і боротьба з релігійним світоглядом.
Більшовики витисняди церковні структури з усіх сторін
народного життя. Так реєстрацію будь-яких документів громадянського стану тепер повинні були здійснювалатися в загсах: «8. Акты гражданского состояния ведутся исключительно гражданской властью: отделами
записи браков и рождений.»
Ще одним кроком радянської влади
для боротьби з церквою, було витіснення її з освітньої діяльності: «9. Школа отделяется от церкви.»Також більшовиків турбувал матеріальні надбання церкви,
тому вони вирішують:12. Никакие церковные и
религиозные общества не имеют права владеть собственностью. Прав юридического лица не имеют.13. Все
имущества существующих в Украине церковных и религиозных обществ объявляются народным достоянием.
На його основі
було створено комплексну юридичну базу для витіснення усіх православних та
інославних конфесій — як централізованих, дисциплінованих ієрархічних
структур з чітким підпорядкуванням нижчих ланок вищим.
У березні 1919
р. конституція УСРР закріпила, як стратегічне,положення про "припинення
можливості використання релігії й церкви в інтересах залишення
класового строю".
Невипадково державний орган, що
займався справами релігії при наркоматі юстиції називався ліквідаційним
відділом. І лише значна кількість віруючих та небезпека народних повстань
стримувала тотальну ліквідацію . Головним завданням
було обмежити вплив
церкви на народні маси, позбавити її матеріальної бази та багатств,
акумульованих церквою за століття свого розвитку.
Тому і не дивно, що в подальшому відбувалась така картина:
Комментариев нет:
Отправить комментарий